Комунальний заклад «Бугринський НВК:
ДНЗ - ЗОШ І-ІІ ст - агротехнічний ліцей»

Цей навчальний рік для нас, дійсно, ювілейний: 65 років минає з часу відкриття Бугринської середньої школи, 15 років - агротехнічному ліцею, 30 років - як побудовано нове приміщення.

Сьогодні хочеться ще раз висловити слова вдячності всім тим людям, які були причетні до розвитку освіти в нашому селі. А таких людей дуже й дуже багато, щоб всіх назвати поіменно, однієї газети не вистачить. Це, насамперед, наші вчителі, техпрацівники, жителі села, учні.
      Великої поваги й вдячності заслуговують, без винятку, всі, але окремо хочеться низько вклонитися нашим шановним ветеранам, які заклали фундамент освіти, створювали в колективі наші освітянські традиції, ставили високу планку та її досягали, які були першопрохідцями. Їм було найважче: тяжкі післявоєнні роки, зазвичай, у першій навчальній чверті – робота з учнями у колгоспі на збиранні врожаю (навіть в окремих селах на кожного вчителя наміряли буряки); це заготівля сіна, гіллячкового корму, картоплі, яєць, це лекції та концерти на фермах, безконечні чергування і політзаняття. І, звичайно, навчання в дві зміни, а ввечері ще й заочна школа.

Сьогоднішній молоді це і уявити важко. Інші були радості, інші цінності. Із листа Якимович Л.С., вчительки-пенсіонерки 1928 року народження: «Ми радувались, як пішов автобус із Рівного у Бугрин, як відкривались магазини, особливо велика була радість, як побудувався будинок для вчителів».
      Багато сил і знань для становлення навчального закладу у ці складні роки віддали директори: Г.П.Шаповал, Г.А.Тарасенко, І.П.Відцюк, В.Г.Радіонов, Л.А.Гошовський, І.С.Степанюк, А.М. Макаревич, І.Н.Мизинець, Н.Г.Юрко.Перші випускники щиро завдячують своїм вчителям 60-80-років: Поступак К.А., Котович В.С., Кадебській Н.А., Велігурському Я.Ф., Панасюк М.Ф., Клочко Г.В., Радишину І.П., Мизинець Л.І., Васецькій В.С, Бережняк К.І., Луцюку А.А., Нощенко Г.С., Ярощук В.М., Ярощуку А.А., Кушніруку В.М., Шевчуку В.П., Шевчук Н.Н., Гуцевич С.З., Огородник Г.С., Мовчан К.П., Пелявській Г.П., Бодрягову С.В., Бодряговій О.Ф., Кірику В.І., Коротюк Н.Г., Літвінцовій Н.М., Літвінцову Г.А., Талімончук Г.Б., Сорока Л.Р., Пилипчук Г.В., Рудько В.В. та іншим. Теплими словами хочеться згадати і тодішніх техпрацівників, які багато років працювали в школі. Це завгоспи Яремов А.П., Карпюк М.І., Марчук І.П.; техпрацівники Тимчук Л., Веремчук Т., Салюк Н., Жолобчук Н., Михалакі Н.

Окремої вдячності заслуговують люди, які в різні часи щиро і безкорисливо допомагали нашій школі. Це насамперед війт Бугринської гміни Степанчук Антоній, який у польської влади добився дозволу і побудував найкраще на той час приміщення гміни. Це Лінник Г.О., голова місцевого колгоспу, який керував колективним господарством багато років, це всі жителі села, які згідно графіку безкоштовно, всього за 9 місяців побудували сучасне приміщення школи. Це колишні працівники ПМК-5, будівельна бригада с.Посягва. Це тодішній голова колгоспу ім. Б.Хмельницького Ткачук І.Ф., який впродовж багатьох років підтримував школу і як голова райдержадміністрації, і як депутат обласної ради.
      Дуже багато зробили для становлення навчального закладу Зенкіна Л.П., Мельничук Р.Г., Гончарова Г.А., Гречич С.М., Савонік О.М., Благодир Ю.А., Галуза О.О. та інші.
      Гордиться наша школа і своїми випускниками. За ці роки зі стін школи вийшли тисячі добрих, щирих, чесних, а головне - дуже працелюбних випускників. Є серед них професори, академіки, депутати Верховної Ради України, відомі письменники, художники, військові, лікарі, вчителі, інженери, бізнесмени, священнослужителі тощо.

У різні часи в Бугринській школі навчались такі відомі особистості: Ярош Олександр Андрійович академік, професор, доктор медичних наук; Барчук Олексій Степанович, академік, професор, доктор медичних наук, головний онколог комітету охорони здоров’я Санкт-Петербурга; Радишевський Ростислав Петрович, академік, професор, доктор філологічних наук; Цимбалюк Віталій Іванович, академік, професор, Президент академії медичних наук України; Цимбалюк Валерій Іванович, професор, декан юридичного факультету НУВП; Носік Володимир Васильович, професор, доктор юридичних наук; Мельничук Олександр Юрійович, професор, доктор технічних наук; Романюк Віктор, депутат Верховної Ради України І скликання, відомий письменник.
      Гордимося, що нашу школу закінчили дуже відомі люди: Куляниця Олександр Йосипович, полковник, кандидат технічних наук; Карнаухов Микола Миколайович справжній патріот України, кандидат технічних наук; Грищук А.В., доцент, кандидат технічних наук, капітан І рангу, письменник, голова Всеукраїнського товариства воєнних істориків; Янківський Леонід Віталійович, полковник; кандидати медичних наук: Жовнір Інна Іванівна, Позднякова Тетяна; Доброчинська Валентина Анатоліївна, кандидат історичних наук.

Нам, вчителям, дуже приємно, що традиції нашої школи продовжуються. Перші ліцеїсти нашого навчального закладу теж досягли неабияких успіхів. Серед них - Рудько Сергій Леонідович, кандидат історичних наук, доцент; Костюк Катерина Василівна - кандидат біологічних наук; Огородник Надія Пилипівна - кандидат економічних наук; Криловець Наталія Володимирівна - кандидат філологічних наук, автор книг.
      Зі стін нашої школи вийшло багато відомих господарників, керівників підприємств і організацій, священиків. Багато років успішно керував Бугринською райсільгосптехнікою один із перших її випускників Степанчук Микола Тарасович, його однокласник Савін Сергій Володимирович очолював колгосп у Острозькому районі. Певний час керував Рівненською рай сільгосптехнікою, очолював Острозьку райдержадміністрацію Мазур Ярослав Іванович. Майже 11 років керував колгоспом у Бугрині Сахнюк Микола Михайлович.
      А його однокласник Скібінський Олександр Михайлович багато років завідує урологічним відділенням Рівненської міської лікарні. Тривалий час лікує земляків Янківський Анатолій Віталійович.

Григорчук С.М. – був редактором однієї з газет в Кіровоградській області. Закінчили нашу школу отець Велігурський Юрій, народний художник Опанасюк О.М., поет Грибчук Д.В., відома поетеса, талановитий музикант Величко В.О. Наймолодший в районі, заслужений працівник сільського господарства, керівник приватного сільгосппідприємства ім.Воловікова Пилипчук Микола Михайлович - уже перший випускник нашої нової школи.
      Таких людей можна називати дуже й дуже багато. Є чим пишатися педагогічному колективу. Вчителів, які закінчили наш навчальний заклад, вистачило б для половини району, лікарями теж могли б забезпечити не одну лікарню наші випускники, а книг, що написали і видали наші колишні учні, стало б не на одну бібліотеку.

Ліцей сьогодні – експериментальний заклад Міністерства освіти і науки України, атестований з відзнакою. Це дійсно маленька держава зі своїм дитячим садочком, фермерським господарством «Зубр», народним музеєм села і школи, музеєм освіти Гощанщини, зі своєю газетою і своїм телебаченням. Це один із небагатьох середніх навчальних закладів області, який дає професійну підготовку.
      Крім усього перерахованого, на площі 3,5 га знаходяться дитячий спортивний та ігровий майданчики, теплиці, приміщення шкільного медпункту, філіал районної школи мистецтв. Побудована садиба селянина поч. ХХ століття, де дівчата вчаться тонкощам української національної кухні. Цього року завдяки підтримці заслуженого юриста України Іванова І.І., на спортивному комплексі побудовані душові кабінки із сауною. Створена відповідна база для професійного навчання, побудовано три житлові будинки для вчителів.
      До 65-річчя школи цього року на площі 0,15 га посаджено шкільний сад.

І це все створили своїми руками ми: учні, батьки, вчителі, завдяки підтримці районної влади, відділу освіти, наших меценатів, випускників, упроваджуючи неоціненний досвід великого педагога сучасності Захаренка О.А.
      Основне, що ми зробили – це привчили учнів до праці, створили свою таку систему, при якій учні не можуть не працювати. Це фермерське господарство, обробіток землі, будівництво, теплиці, майстерні, обслуговування величезної території, навчально-дослідної ділянки. Ніщо не обходиться без посильної дитячої допомоги.
      Ніде так не оціниш дитину, її людські риси, рівень сімейного виховання, як під час роботи у полі. Ще одне риторичне запитання. Що цінніше: знання, які дає школа, чи виховання потреби в систематичній праці і навчанні, отримувати задоволення від конкретно виконаної роботи ?
      Дитина, яка змалечку привчена до праці, завжди знайде своє місце в житті, виросте людиною ! Тільки ті випускники досягли успіху, які були підготовлені до життя, вміли долати труднощі.